my truths are bigger than yours

дорогі,
якщо хтось з вас знає кафе, зал приблизно 35-40 посадочних місць, бажано в центрі, з танцполом і хорошою кухнею, до того ж не занадто афігєвше в плані цін - поділіться, пліз )

дорогі мої кіномани, книголюби, і взагалі естети і еліта нації. до вас прохання.
пригадайте мені, будь ласка, фільм/книгу, чи якусь історію, чи подію (бажано щоб це було щось досить відоме, "на слуху" так сказати, якщо подія - то найкраще, якщо прив"язана до укр.реалій), де жертва була б певною мірою сама винна в тому, що щодо неї було скоєно злочин. агресивно себе вела, спровокувала, там, або своєю поведінкою полегшила злочинцеві завдання.
треба для диплому :)

як би там не було, завжди хочеться знати своє місце в житті якоїсь людини. звичайно, людини, яка небайдужа.
хотілось би не заморочуватись, хотілось би не напружуватись... але коли не маєш ніякого поняття про це - важко все ж. дуже.
це ж настільки важливо - давати людині розуміти, що вона викликає емоції. почуття. що є різниця - є вона, чи її немає. не соромитись і не боятись показати це і сказати про це, тому що говорити - теж важливо... гріти - в любому з значень цього слова, за любої нагоди.
це не означає показати залежність. це означає показати небайдужість. це можуть бути зовсім різні речі.

мені стало настільки катастрофічно нецікаво знайомитись з новими людьми, що аж страшно якось за себе.
треба подумати над причинами

і от, в 21 рік, я стала бабусею.

О_о

мої батьки дуже злі люди. під ялинкою мене чекав прекрасний подарунок - електронні терези. раніше я якось жила без них, в прекрасній необізнаності.
але мої батьки припинили це. вранці 1 числа терези показали мені щось між 42-43кг.
42-43 кг !!!!! мене стає все менше і менше!

може це лікувати треба...

стосовно мене старе правило "як новий рік зустрінеш, так його і проведеш" ніколи не діяло, і слава богу. сьогоднішньої ночі рік тому було сумбурно, з незрозумілими емоціями, не прочувствовано, чи що, а потім - навіть трошки соромно ) за цей рік мені не соромно. він приніс мені так багато заплутаного, неоднозначного, але такого необхідного для усвідомлення певних речей, усвідомлення себе. крім того, я ж люблю, коли мені важко - є в мене така слабкість )
було декілька ніби важливих подій. успішна (я так відчуваю) здача на сертифікат по інглішу, випуск з бакалаврату, перший і досить успішний досвід роботи в юрфірмі...але насправді, це все не дуже варте уваги. основне, що приніс мені цей рік, а вірніше його кінець - відчуття, справжнє відчуття і усвідомлення процесу свого формування, розвитку. я нарешті взяла його під свій контроль, це більше не хаотичне, неусвідомлене і перелякане тіліпання туди-сюди. я відчула себе, відчула і схвалила (що дуже важливо) основи, побачила, до чого я повинна йти далі в своєму розвитку, і якими засобами. до цього підштовхнуло багато речей, багато складних ситуацій і болючих моментів (так, вони саме підштовхували мене, а не стояли перепонами на моєму шляху, так буде правильніше).
початок самостійного життя. це насправді великий удар по зніженій натурі і великий крок, стимул. мені дуже шкода, що обставини не дозволили статись цьому раніше, років хоча б у 18. не скажу, що я справляюсь шикарно )), але все ще попереду!
музика. вона надихає, вона супроводжує і допомагає, розкриває щось в людині. тільки цього року я почала дійсно відкривати її для себе, відчувати її...всередині завжди починають бігати мурашки, коли я подумаю, скільки її ще навколо, прекрасної, непрослуханої! ) ах...
стосунки з людьми. старими, новими... окремо виділю батьків. з кимось зблизилась, від когось віддалилась, і зовсім не жалкую про це. в мене завжди було своє уявлення дружби, від якого я старалась відійти, але тепер розумію, що даремно ) дуже, дуже багато протягом цього року було обдумано, пережито, зрозуміто, а швидше просто відчуто в цій сфері взаємозв"язків між людьми. і я впевнена - всі мої висновки правильні, я і далі буду розвивати це в собі. цього року я не можу сказати, що познайомилась з купою цікавих людей. я нікого спеціально не шукаю, а життя цього року на людей мене не балувало. але це теж не викликає в мене ніякого жалю ) мені комфортно з тим, що я маю, навпаки - чим менше близьких, тим мені краще. гостріше відчуваю кожного з них, і більше часу на себе ) крім того, цей рік приніс мені людину, яка варта багатьох. яка варта захоплення, тоді, зараз і завжди. і я не злукавлю і не перебільшу, якщо скажу, що більшість тих результатів, з якими я підходжу до кінця року - певна заслуга цієї людини. просто тому, що вона провокувала, підштовхувала мене до того, до чого я була готова і чого я хотіла, але не могла ще сама, заставляла думати, переосмислювати, копатись і докопуватись... ну, ви розумієте ) хотілось би побажати цій людині, як нікому іншому, гармонії, у всьому.

були і деякі ситуації, через які мені зараз трохи соромно ) найбільше, звичайно, мені соромно за те, що я викинула книжечку про оксанку, да, я буду вічно карати себе за це! :((
;)

до кінця цього року я підходжу дуже спокійною, усвідомленою, і дуже задоволеною собою теперішньою. я в захваті від свого розуміння багатьох основних речей, я не хвалюся з цього, я просто щаслива ) і ще більше я щаслива в зв"язку з тим, що я так катастрофічно недосконала, а це значить - попереду ще все життя важливих відкриттів і самовдосконалення )

до чого це все? до того, що з новим роком вас всіх, любі. дякую, що лишаєтесь зі мною ) нехай все у вас буде так, як повинно.

19.12.
и это как бы говорит нам, що в мене день народження :)

як там традиційно говорять для такого віку...я можу купувати алкоголь і підключати собі дорослі канали?..

ви раді за мене, правда ж.

якось так.

іноді в цьому серіалі трапляються моменти, в які я розумію, чому я його дивлюсь :)

Dear Karen,
If you're reading this, it actually means I worked up the courage to mail it, so good for me.
You don't know me very well, but if you get me started I have a tendancy to go on and on about how hard the writing is for me. But this, this is the hardest thing I've ever had to write. There's no easy way to say this, so I'll just say it.
I met someone. It was an accident. I wasn't looking for it. I wasn't on the make. It was a perfect storm. She said one thing, I said another. Next thing I knew I wanted to spend the rest of my life in the middle of that conversation.
Now there's this feeling in my gut; She might be the one. She's completely nuts, in a way that makes me smile. Highly nuerotic. A great deal of maintainence required. She is you, Karen. That's the good news. The bad is that I don't know how to be with you right now and that scares the shit out of me. Because if I'm not with you right now, I have this feeling that we'll get lost out there. It's a big bad world full of twists and turns and people have a way of blinking and missing the moment, the moment that could have changed everything.
I don't know what's going on with us and I can't tell you why you should waste a leap of faith on the likes of me. But damn, you smell good, like home. And you make excellent coffee, and that's gotta count for something, right?

Call me
Unfaithfully yours, Hank Moody

да, признаюся, я вперше сьогодні почула The Venus in Furs, і в мене просто сльози щастя на очах від такого тома йорка!

п.с. сушко, крутості браяна феррі це ні разу не зменшує ;))

высокосный год решил отыграться, он бьет наотмашь в эти последние дни, которыми он еще может распорядиться.
пошло не так все, что только могло. в личном, семейном, финансовом. вчера высокосный решил нанести окончательный удар, и я могу только поблагодарить судьбу за то, что все обошлось. оказывается, все может навалиться вот так, водночасье. а я... я на удивление спокойна. просто, хотя у меня в жизни никогда ничего особо ужасного не случалось, я очень внутренне готова ко всему. не знаю, почему так - это просто четкое понимание того, что может быть очень тяжело, и чувство, что я все это смогу вынести и решить. чем хуже - тем сильнее я держусь. я рада такой вот позиции, на самом деле. и очень верю, что она убережет меня от...скажем, от тех вещей, которые мне, может быть, положены генетически.
потому что я похожа на маму ) я очень горжусь ею. это сильнейшая женщина, я опять в этом убедилась.

за меня не переживать, все образуется :)

мені хочеться написати щось велике і непременно опецькувате, неповоротке і смішне, але щире. так, хочу, щоб по-доброму з мене посміялись. віртуально пообнімати двох людей за те, що вони зробили для мене, і захоплено-закохано помовчати, дивлячись в очі третій людині, бо мені перехоплює подих, і вже непотрібно слів, хоча я знайшла їх.
суєтитись і переживати через все теж набридає. мені набридло, може, я втомилась. я не скажу, що розумію, що взагалі відбувається в мене в житті, але яка різниця? я определенно почала по-іншому все сприймати ) мені просто цікаво, цікаво спостерігати за розвитком подій, цікаво брати у всьому цьому участь, і вже точно неймовірно цікаво, чим же закінчиться кожна з сотні маленьких історій мого життя. є речі, на які не вплинеш особливо, і сприймати їх як даність - велике мистецтво і сила волі, насправді (привіт вітя ;) вітя, ти знаєш, ти прекрасний, мені так важко прийшлось би без тебе. а ще - сушко! сушко, все обов"язково буде так, як ти кажеш, я в це вірю, і я придумаю що сказати і тобі, щось таке щоб ти теж була впевнена що все так і буде, сушко, це - тобі ;) пішли на молко?:)). мені подобаються коники, які викидає життя - наскільки нудно було б, якби постійно було літо, якби гаряча вода не зникала раптово з самого ранку, якби не було сесії, якби не відбувалось всякого неприємного, чи фантастично-неправильно-приємного в стосунках ... всі ці речі тримають в тонусі, а головне - допомагають визначити справжні цінності, адже дійсно як би банально не звучала фраза про не цінуємо те шо маємо, так воно і є. не завжди, але в основному. зміни, незручності, втрати - все це підштовхує до окреслення, що і кого хотілось би мати в своєму житті далі, принаймні ще певний відрізок часу. ну, повинно б підштовхувати. після такого от окреслення, правда, виникає тут же маса інших питань, але ... я зараз не в настрої навантажувати свою голову цим.
в мене перша в житті сесія, на яку я ходжу практично без підготовки (у всякому разі я забула, що таке сидіти за книжками день чи декілька днів), я повністю сама розпоряджаюсь своїм часом і вирішую, що мені робити. я радію зовсім по-дитячому від можливостей, які відкриває самостійне життя - можу ввімкнути приглушене світло маленьких лампочок, включити музику і скакать на ліжку, приходити і йти коли хочу, кликати друзів, їсти або не їсти, розкидати речі і складати їх на місця, співати і танцювати з шваброю по квартирі, ревти на коврику в коридорі, чи сміятись, сидячи на підвіконні, і я в такому захваті від всього, що відбувається. навіть якщо, здавалось би, щось не так, як має бути.
хай все йде так, як йде. не хочу нічого з"ясовувати, ні до чого готуватись, не хочу нічого очікувати. все прекрасно і без цього. і не розказуйте мені нічого. я знаю, що доведеться щось вирішувати, але мені так хочеться хоча б трохи пожити, не думаючи про завтра, не думаючи про те, як правильно, про те, як я повинна була б себе вести і що мала б робити, і взагалі про всякі формальності.
просто бути спокійною... шаайн ооннн... ;))

п.с. факін шіт, точно, треба ж готуватись до іспиту О_о розписалась тут )

how fantastic is this song
хочеться так само танцювати під неї, а можна і не так само, просто танцювати...в мене навіть є такий же білий килим :)

в мене в голові стільки слів і стільки думок, що я навіть не можу толком сформулювати. тим паче, висловити. да і чи є в цьому сенс. якби ж я тільки знала, що він є.
лишається тільки давитись, як у маяковського, цими ненародженими словами, мовчати...
і танцювати.

takes me right back... (c)

мабуть, вперше за багато років (точно не пригадаю скільки, 4 точно) я можу сказати, що мені абсолютно комфортно в цій осінній погоді.
холод якось приємно пробирає, і взагалі якось так все...заговорщицки ) може, цей вітер просто хоче зіграти зі мною другу еллі, а я передчуваю це і посміхаюсь йому на цю його ідею? ;)
ця погода сувора, вона хоче збити з ніг вітром, засліпити дощем-снігом, пригнобити мрякою, але - це тільки загартовування. вона робить акцент на самотності, але не поглиблює її, просто окреслює і розділяє її зі мною. в контексті всіх осінніх змін це, очевидно, саме те що мені потрібно.
і сьогодні, йдучи ввечері вулицею, хлюпаючи по калюжам, постійно відкидаючи з очей розтріпане вітром волосся, з довгожданним альбомом коханих the killers якось так спокійно було. якось довершено. красиво.

все якось занадто швидко міняється "погано-добре-знов погано" при тому, що глобально не міняється практично нічого
мене завертіло в круговороті образів, емоцій, сміху, сліз, станів настільки, що крутиться голова і вибратись неможливо, і я втрачаю всі зв"язки з реальністю, я нічого не розумію, не бачу причин, не бачу що робити і чи можу я щось взагалі, як, чому...
пригальмуйте ненадовго, мене нудить
мене завжди нудило на таких атракціонах.

я занадто теплолюбива.
а мені так дико, дико холодно
у всіх значеннях

я не фанат фільмів за мотивами коміксів, і все, що випускалось останнім часом на цю тему, м"яко кажучи, не вражало (крім сін сіті, яке захоплює атмосферою і динамікою похмурої комп"ютерної іграшки). але темний лицар, якого я вчора скачала просто для рейтингу, здивована визнавати, сподобався. сюжет не дурнуватий, джокер прекрасний, гол.герой не робить алогічних вчинків, не височіє на фоні американського прапору і взагалі вийшов рожею. ну і що немаловажно, в нього не такий фейспалмний костюм, як напр. в супермена, хоча ходить по місту в такій от масці з вухами мені все одно було б соромно) єдиний недолік мабуть - тривалість 2,5 години. я дико не виспалась, але не тому звичайно ж що допізна його дивилась, а тому що мені треба було вставати о 7 ранку (і чим я думала коли прирікала себе на це, щотижня? чому мій язик тоді не прилип до піднебіння, не з"явився ангел і не напоумив мене, чи щось в такому плані??.)
до речі, якщо тут раптом когось цікавить як в мене справи, то я вам навіть повідомлю - прекрасно і дуже спокійно. через тиждень відбудеться одна дуже важлива зміна в житті, яку я давно чекаю, стане важче, але і набагато приємніше, я впевнена) вобщєм, причин для суму немає, а це вже причина для радості)

неймовірне все ж це кіно, Eternal Sunshine of the Spotless Mind.
закінчується ніби добре, а після перегляду - присмак приреченості.

з таким задоволенням передивилсь. приємно що такі фільми є)

сімейні святкування юбілеїв - це просто щось нереальне.
ну серйозно, хтось з вас ходив недавно на 60-річчя свого дяді в кафе жутчайшого виду десь в жопі світу за індустріальним мостом, з 40-ка підстаркуватими гостями переважно з села?) от особисто я готувалась до найгіршого. особливо моя віра в родинні зв"язки, яка і так мінімальна, похитнулась при вигляді кафе...я подумала що це кафе при гастрономі, а виявилось нє...( жирненький тамада заводив публіку тільки так, невідомі мені руцкіє хіти 80-х в виконанні колоритної мєстної групи аналогічно, але...
ви знаєте. це було круто.
( Read more... )
знаєте хто це? от і я сьогодні бачила їх вперше. ладно, пацана втретє, а от дівчинку - вперше. а це мої племінники.
і хоч все було так до крику по-совковому, цього не помічалось... я танцювала ламбаду і макарену з людьми, які виросли на цих танцях, танго - з чоловіком, який вперше в житті мене, неумеху, ВІВ як партнер, з некім денисом, який запевняв мене що ми бачились років 8 тому ще дітьми, грала в платочок, була мольбертом...та що там - я ледь не розплакалась поки говорила тост (ну мене останні пару днів взагалі все неймовірно зворушує, і я вже навіть не знаю чим це пояснювати) грала в якісь ігри з мамою, танцювала з нею - та я в житті не пригадую аналогічних моментів! замість "ойойой як ти схудла доця" чи "а заміж не вийшла ще? А ЧОГО??" мені казали що я змінилась, схожа на француженку і взагалі ніби зійшла з обгортки журналу. і ці 6 чи 7 годин дійсно пролетіли непомітно, і йти не хотілось.
от уже ж воістину не знаєш, від чого отримаєш задоволення) сім"я - велика штука, люди.

хух. а завтра ще два др...понароджувались тут всі, панімаєш))

а скажіть, з яких ресурсів можна качати фільми і серіали в оригіналі? на шару, ясне діло.